Мої очі спрямовані в небо.
В них я бачу зіниці світу -
Ядро життя.
Артистка творить магію,
Граючи "Пори року" на скрипці,
Неначе Творець.
Нескінченна мелодія пристрасті
Пломениться тендітною загравою
З її серця.
Presto безсмертної "Грози'
Розляглося на полотні з хмар
В енігматичній позі.
Кружляючи в танці емоцій,
Я наче антициклон, що затиснутий в обіймах простору.
Моя душа біжить серед нив.
Кожен колосок - це ноти космосу,
Вони мої атоми.
Я поглинута музикою дощу.
В передчутті свободи розриваюся силою гравітації.
© Ольга Баландюх, 14.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2018
автор: Ольга Баландюх