Зеленими барвами тішиться око.
На сонці журливо шепоче трава –
Весняна господарка знає права:
Спізнилася тільки, та гарна, нівроку,
Хоча була владна зима цього року.
В цвітінні красуються вишні в садочку.
Купаючись в сонці, хизується цвіт,
Дивує красою навколишній світ.
Слухняно дерева зімкнулись в рядочку,
Спілкуються, зріють в своєму куточку.
Зухвало звертаючись до абрикоси,
Кепкують – зійшла вже у неї краса,
Бо перша цвіте – так керує весна!
А вишні ще й досі розчісують коси.
Бояться,дістануть, зіпсують їх роси.
Живі ці створіння, смішні і чутливі,
Напевне, і думку всі мають свою.
Та треба покірно стояти в строю,
Бо вітряні хвилі занадто рухливі.
А також нашкодити можуть і зливи.
Так травень рішуче крокує, дивує.
Спекота з липневим завзяттям вирує.
02.05.2018
Свидетельство о публикации №118050509865
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790488
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.05.2018
автор: Вікторія Лимар