На білу стелю впали всі надії...
Зимовим холодом закутав душу біль...
Самотні кроки чухають підлогу...
-Куди йдете, навіщо і відкіль?
Годиннику хвилини по удару
Скупу блискучу решту віддають.
Мов стрілки , на почесному параді,
Тренують кроки і смиренно йдуть.
Сліпе вікно росою мовчки плаче,
Від вітряного подиху душа бряжчить,
Знайшовши пастку, протягом влітати,
Найперший сніг всередину спішить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.05.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч