Невидима… Чому? Мене нема?
Ще ж вдалині ледь-ледь бринить струна
І тягнеться кривий, глибокий слід,
Кроки ведуть не «до», а уже «від».
Вгору лечу…Може це хтось, не я...
Не переймаюсь, що десь там сім’я.
Яскраве світло ллється звідусіль,
Відходять всі тривоги, жаль і біль.
Неначе слайди- все моє життя
І почуття – любов і каяття...
Немає туги. Радість…Я лечу-у-у!
-Лише не загасіть мою свічу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790530
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.05.2018
автор: Олеся Лісова