У кожної пори свої тремтливі миті,
Запахне білий світ грозою і дощем.
Переплете у косах зелен-вітер
Із пахощами травня серця щем.
Цвітуть бузки. І очі розгубились
У розмаїтті кольорів і барв.
Мені ж оті прості бузки наснились,
Що ними у дитинстві вітер грав.
Цвіте бузок, в душі сміється сонце,
Тут тато, брат і мама молода.
Бузкова гілка стукає в віконце...
Було це так давно! Пройшли літа.
Цвіте бузок. Колише давній спомин,
П’янить до цього ще й півоній запах.
І радує дзвінкий пташиний гомін,
Весна, як кіт, йде на м’якеньких лапах.
Все в світі починається з весни,
Із тих чарівних зоряних світанків,
Весною лиш щасливі сняться сни,
Вмивають душу аромати ранків.
Заради цього, знаєш, варто жить!
Весною цвіт бузків, півоній бачить...
За це, повір, готова я пробачить
Осінній дощ, туман, морозів мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790591
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2018
автор: Олена Бокійчук