Довго, старанно малюєш чуття,
У вушко голки силяєш нитку.
Чаруєш душi обох без кiнця,
В єдино зшиваючи швидко!
Любове! Ти, немовби монолiт
Прекрасна, гола i така безмежна,
По собi залишаючи тягнучий слiд,
Течеш у двох серцях необережна.
У невимовному несеш сплетiннi тiл
Чарiвнiсть рухiв, почуттiв, емоцiй,
I шепоту бурхливий частокiл,
У митях, мiж отих напливом порцiй
Нестримнi iмпульси, що переходять
У леть вiдчутнi бiти-коливання,
В яких серця i душi вiднаходять
Служiння, дар довiри i кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2018
автор: Feniks