Ось як буває,
Батьку, з каяттям...
Майн гот!
«Пішов прорив —
і він яєшню!
знов спалив!»
Що жарить в слові —
все з життя...
і те пищить
те — швидко одягається
як в лазні або в чані —
тікай! на круп стрибай! —
художник їде
на крилатому вулкані!!
Ха-хахаха...
вже в Батька ладу просить!
ще драганате
і трясе
але крилате — то й несе!
несе — трясе
а от несе — то і заносить!! —
мене ж.
То більш не бовкай, тьма,
бо як талант — то є!
а як нема —
нічого і нема!
От Батько — не тікає!
18.06.2001, 15.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790676
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович