Картини із неволі,
стікає біль поволі,
сиділа поруч туга,
неначе йшла до друга.
"Ой, туго дорогенька,
не будь така лихенька,
а поможи чекати,
стояти і триматись.
Подам тобі олівчик,
присяду на ослінчик,
згадаю і побачу,
сюди покличу вдачу.
Удачу намалюю,
хай доленька почує,
а може край побачить,
який для серця важить.
Горби побачить, доли
і церкву в видноколі,
Андріївська вона,
Подол, його дива.
Побачить Київ у снігу
і Володимирську гірку,
дуб, плетиво гілля,
мости і береги Дніпра.
О, Києве, я повернуся,
вистою лихо і борюся,
побачу і почую знов
свободи віру, і любов.
А поки - буря і маяк,
засвітить в темряві усяк,
Парижу уявляю краєвиди
і вулиці там старовинні.
Країни є, моя та інша,
а річечка, мала і рідна,
колись це буде, а тепер
свій захист небо додає."
Терпіння небо дасть і силу,
прийдуть вони, бо попросили,
завжди їх небо додає,
хто просить їх і жде.
Картини із неволі
малюються поволі,
бо янгол помагає,
нехай оберігає!
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792907
7.05.2018.13.40
Картини Романа Сущенка, українського журналіста,
який незаконно утримується ув’язненим у Росії.
https://www.facebook.com/RadioSvoboda.Org/photos/pcb.10155831196596843/10155831175761843/?type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790705
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Светлана Борщ