У полум'ї над дулами гармат,
Ця гострота – обрамлення війни.
Це вибухів застиглий звукоряд,
Це зойки неповинної вини.
Це музика – сувора, мов граніт.
Це грізний клич бетховенських сонат.
Це вимір долі - той розбитий світ,
Звідкіль не повертаютья назад.
Не личить зброю класти у букет.
А ти їх любиш, квіти бунтівні -
І навіть якось в дар приніс мені.
А я тобі дарую цей сонет.
Лиш прикладу з безумців не бери,
Скромніша роль фатальнішої гри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2018
автор: Надія Медведовська