Знеболені з часом, та й досі болючі,
З кривавою смугою рани…
Війни відголоски, страшні і пекучі,
Незламні несуть ветерани.
Часу невблаганного відлік років,
Підкорений сивому плину.
Могутнього Всесвіту велич шляхів
Несе уперед, без упину.
Прийшла перемога, і вирвався світ
З жорстоких фашизму обіймів!
Стійкий ветеранів війни моноліт
Піднявся до людяних рівнів.
Опалені вогнищем пекла подій,
Звертаються вкотре до Бога,
Щоб чобіт чужий не порушив надій.
І мирна вела нас дорога.
До миру дорога прокладена нам,
Та тільки земля наша плаче.
Сьогодні достатньо вже втрат і страждань.
Повагою, миром віддячим.
Віддячимо щиро у повсякденні.
Окрасимо смуток воєнних років.
Нехай не спіткають злидні нужденні!
Сьогодні і завтра, з життєвих шляхів
Достатку, здоров’я і миру усім!
Щоб війн нам позбутися передусім!
08.05.2018
Свидетельство о публикации №118050805509
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790839
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.05.2018
автор: Вікторія Лимар