Занедужав столітній бір.
Щось підточує сили, млосно.
Скрип чи стогін?
З недавніх пір
Непритомніють бідні сосни.
Навіть юні – такі стрункі!
Дерев’яним інсультом мічені –
Вічна зелень пухнастих кіс
Вицвітає у жовту вічність.
Гості тут – молоді й старі
Не виводяться. Люблять наче.
І гніздиться, гніздиться скрізь
Плід любові – нетлінна всячина.
А дерева оту біду,
Ті «дарунки» ногами місять…
Бір хотів ще прожити двісті…
Так хотілось!..
А чи дадуть?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2018
автор: Ніна Багата