Вже не бринить життя —
Кипить і хлюпає за вінця.
Не осягнути й смисл буття,
Хоч коловерті час на денці.
І мозок пробирає скрегіт
Машин сирен, життєва веремія.
Сховатися б подалі, але спиняє
Репет з уст міського змія:
--Треба, треба! Заробити,
Купити, з’їздити, побачить…
А ти спинися вмить! --
Життя
суєт нам не пробачить.
Хоч кожен з нас
у Всесвіті пилина
З якимось особливим сенсом,
Але чи то причина
своє життя
Прирівнювать до денсу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790919
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2018
автор: Valentyna_S