Любов Божа


                   Поема


                                 Ісусу  Христу,  Слову,  
                                 присвячується  з  любов’ю


1

і  очі  котячі  забігали
у  світлофора
а  щоб  вам  у  веснах
                 і  щастя  привести?
та  щастя  те  буде  –
                 та  дальнеє  щастя  й  не  скоро
щасливий  і  вільний  –
колись  любив  весни  –
тепер
мене  люблять  весни



мене  любить  погляд
цілує  –  і  відлітає
й  цілує  –  і  відлітає:  лови  –
                                             Мене
весна  в  сонці  стане:  люби  мене
весна  –  поволокою  синьою
                                                           гляне:  люби  мене!
та  краще  б  та  Сила  –
                                           лови  Мене!

і  щастя  кохає  –
й  ніхто  те  не  знає!..



Спішу  на  столичній  ніякій
                             вощині  –  іспанець!
і  хто  де  поїде  однині
і  хто  ще
поїде
однині
той  каже  щасливій  людині:
«  А  чим  закінчиться  їх  танець?!»


2

Боже  Високий!
прийми  мій  спокій


прийми  мій  мед
в  стільники  –
в  серця  глибокі
Поза  Твоїм  серцем  –
ні  коханої
ні  коханого...



думають  я  сухар
а  я  тихо  божествен
хіба  я  архарівець?
є  оточеність  жестом



тільки  подвигни  –
в  серці  мед...
Де  догани?
Все  прощаєш...
Боже  Коханий!!


3

які  папараці?
початок  травня
цвіте  акація
сонце  виграє
молоді  мед  лижуть
притискаються
     к  світлу  серця


чи  подивляться:
а  ти  з  якого  часу?
та  і  йдуть
верткими  стежинами
десь  в  сади
в  поля  –...
і  нікого...


мій  Спасе!
Вони  весни  –
           не  бачать
випали  з  часу



З  сонцем  обертаються
з  зорями  зарікаються
мед  –  де  мед?
вертаються?
або  –  не  вертаються?
мед?  де  Ти,  Боже?
мед  надбуттєвий  стачиш
записую,  Боже?  –
         вони  весни  –
                 не  бачать!


і  їм  потрібні  папараці?
Люди!
липа  квітне!!  в  маю  –  зацвіла  акація!!


4

хто  і  це  може  поєднати?
скільки  вершив
Боже,  скільки  вершив!
весна  дивиться  на  мене
                             як  уперше:
                       полюби  ж  мене...



Зорі  будуть  душу  лоскотати:
де  моя  любов?
йшла  кудись  любов...
Сонце  буде  –  очі  лоскотати:
тут  не  йшла  моя  любов?..


охламони  українці
охламони  і  євреї
охламони  росіяни
де  любов?
що  з  нею?!



а  як  з  сонця  й  зір  не  глянуть  –
де  і  чим  весь  День  ясний
                                       постане?!
День  Любові?



Зніміть  головний  убір,
   ясновельможний
медом  промастити    вітер  може
бо  і  серце  й  вітер  –
любов  може!



Боже!  Боже!
Боже!
Любов  в  серці,  
Твоїм,  Боже!!

07.05.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790965
Рубрика: Поема
дата надходження 09.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович