Якщо в природі все відновлюється знов:
Весною буйно квітне деревина…
А як же прокидається людина?
Напевно, в дітях, бо тече в них рідна кров.
А, може, там, в незвіданих світах
Життя інакше крутиться, вирує.
І там ніхто не плаче, не сумує,
А ходить по хмаринках в небесах.
А я в хвилину радості й печалі
Пишу із серця вирвані вірші –
То плач і спів моєї голої душі…
Чи їх в майбутньому хто-небудь прочитає?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790996
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2018
автор: Лана Мащенко