***
Я чую, море, ти десь поряд
зітхаєш надлишками йоду.
Про тебе всі стежки говорять
у тиху й вітряну погоду.
Блукають мрії берегами
та сни чиїсь давно забуті.
А хвиль твоїх солоні гами
в нічних штормах шукають суті.
Про суперечки мовчки свідчать
закам’янілі черепашки,
а берег не впадає в відчай –
цвітуть, як сотні літ, ромашки.
Ген ковила до мису котить
і мак на сонце очі мружить.
Баклани піддались дрімоті,
а вічним скелям – все байдуже.
Тебе ж я завжди чую, море,
бо кличеш в будь-яку погоду.
Величне, чисте, неозоре
зітхаєш запахами йоду.
03.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791050
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2018
автор: Галина_Литовченко