Прости мені ! За все мене пробач!
За сліпоту мою в життя дорозі,
За почуття в яких я як в облозі,
За сльози кривд і начебто невдач!..
Ти дарував мені щасливий шлях
І здібностей надав мені без міри.
Безцінний дар вклав в серце із довіри
І голос, щоб співала наче птах…
Дав розум і навчив вперед іти,
Кружляючи у танці балерини.
Звісно, в житті було багато днини,
Кривавий біль, розірвані світи…
Але ти був щомиті наді мною,
Тримав від відчаю, із прірви витягав.
Про мене справді ти безмежно дбав,
А я все залишалася дурною…
Не розуміла цінностей буття.
Летіла вниз, здираючи так шкіру
І потураючи святу і чисту віру
Без сліз, без смутку і без каяття…
А ти чекав прозріння у душі,
В моїй душі, що часточка від тебе!
Чекав нових і справді мудрих стебел
Серед суцільної моєї метушні…
Прости мені, що змарнувала час!
І кривдила себе й тебе єдино.
Можливо, залишилася хвилина?...
Будь поряд нині, завжди, повсякчас!
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791112
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко