Дай я видихну
в «міх пінгвіна» на спині!
Якщо ти є в доктрині...
Коли ти ще в доктрині
Дім є ще – штукатурка стоїть
й постоїть
Ти лиш глянь, подивися з теплом
на нічию дитину...
та твій дім – у віках – обваливсь
Осінись!
То любов Богоматері! –
і допомога Її
повернули – в дитя
і людині – людину...
Якщо був я у кратері...
я і видихну в «міх пінгвіна»
на спині:
і як ти? не пробачив
релігій тканину?
не здолав старий світ!?
а любов Богоматері:
повертає – в дитині
людину –людині...
Засяй сонцем, людино!
і до сходу молись
очищай, натворив бо колись...
Та й зійди й подивись на рівнину
подивись
йде в долині дитина...
І любов материнська Її
поверне до людини людину
Бог простий–
вічний і нині.
Подивись
йде в долині
самітньо дитина...
20.04.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791235
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович