В вечірньому небі виблискують зорі,
І плаває Місяць в небесній красі,
А клени стоять і високі тополі,-
Купаються радо в досвітній росі...
Вбранням запишалася білим калина,
Гудуть у листочках спокійні хрущі,
Гілки піднімає струнка горобина,
Печаль, сум і туга лиш в мене в душі...
Тріпочуться ніжно листочки осики,
Веселі дерева у кожнім садку,
Від бджіл навкруги, ніби в свята музики,
Лиш я у печалі весною живу...
В повітрі запахло бузком і травою,
Квітує, буяє красою земля.
Сумую, печалюсь,вмиваюсь сльозою,
Весною з березою плачу лиш я...
І яблуні,й груші розкинули віти,
Рожеві їх квіти цілують вітри,
Молюся, благаю: "Вертайтеся,діти,
У батьківській хаті скріпіть якори!"
Діждуся онуків і діти приїдуть,
Та серце тріпоче і ниє, й болить,
Один мій синочок ніколи не прийде,
Проснутись не зможе,заснув він навік...
Пройшло вже немало з тих пір сумних років,
Та зболене серце й донині болить,
Важкі і повільні роблю вже я кроки,
Навчилася з болями в світі цім жить...
Давно відійшла вже до нього дружина,
І донька в сирітстві також вже зросла,
Сумує вона, разом з нею родина,
Весна лиш печалі всім нам додала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791266
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.05.2018
автор: геометрія