А МИ НЕ ЧУЛИ ….
Незнання законів не оправдує –
Камінь вгору сам не полетить…
Той, Хто ці закони нам встановлює,
Знає як їх від негідних захистить.
В гордощах людина помиляється,
Стан речей не вміє оцінить,
Силою змінити намагається –
Навіть інших в ейфорії вчить….
До сьогодні вчені сумніваються –
Розуму бракує остаточно встановить:
Був Потоп Всесвітній, чи не було,
Вежа Вавилонська – міф, що всіх гнітить?
Доки дурисвіти полюбляють філософію,
Правду від байок не хочуть відрізнить,
Слово Бога визнають як міфологію,
Доти в темряві і в війнах будуть жить.
Нині Біблія на кожній мові світу,
Тисячі релігій і «святих» церков….
Добра новина доступна навіть дітям –
Хто ж сьогодні впевнений, що Божий Мир знайшов?
Скільки вже віків звучить облуда:
- Ради миру всі йдемо в останній бій!
Та мечі гартуємо на брата – друга –
Про любов нелицемірну думати не смій!
Винні в першу чергу лжепророки,
Ті, що Божих норм не берегли.
Ненависть до ближніх – їх наука,
Гордощів здолати так і не змогли.
Якова 2:8,9 «Якщо ви виконуєте царський закон з
Писання: «Люби свого ближнього, як самого себе»,
то робите дуже добре. Проте коли й далі ставитеся
до одних людей ліпше, ніж до інших, то чините гріх,
і за такий переступ закон вас засуджує».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791271
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 11.05.2018
автор: Гість-Наум