Із сивиною роки обнялись,
Намалювали і сліди печалі.
Змінились – не такі ми , як колись,
Бо з юністю назавжди розпрощались.
Горить іще в очах живий вогонь,
І трепетні уста хвилюють груди,
Але не зрозуміти нам того,
Чом іншої вже юності не буде.
Й життю не повторитися… О, ні!
Як двічі в одну річку не вступити…
А ми пливем удвох… в однім човні,
І хочеться, як і колись, любити.
17.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2018
автор: Ганна Верес