Як млосний приторк до грудей - така стоїть весна!
Де дзвін шпаків розкалатав - видзенькують дзьоби,
і вже Мойсеї від весни підшукують Синай,
а в кожній фразі, що звучить - силабіка скоби.
Зове вклонитися весні пташиний муедзин,
хоч молитви його - без слів, та мають безліч ком,
і видовжився сонцедень, мов жовтий лімузин:
безглуздо гнатися за ним найшвидшим літаком.
Зелені олені весни сховалися в кущах,
ще трохи - й роги зацвітуть, як символ вмерлих зрад.
Чи дзвін - шпаків, чи навпаки, та хтось когось - проща!
…Веде Мойсей прощенний люд на весняний парад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791335
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.05.2018
автор: Любов Матузок