Вже царство совісті стає ще більш далеким,
Тихіше стало у вічності саду,
Торуєм шлях земний у пошуках безпеки,
Хоча і на землі немає нам ладу,
Ні там, ні тут, немов гвіздок не вбитий,
Душа ржавіє, як тіло жде мету,
Щоб в двох світах без сумнівів прожити,
Нам треба мати душу золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791494
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2018
автор: Дмитро Лісаєв