Хотіла написати, що була...
Була у мене мама — краща в світі!
Тоді не бракувало нам тепла,
Бо ми з сестрою називались "діти".
Та все ж не напишу я те "була".
Вона зі мною поряд є і буде...
Їй просто Бог дав білих два крила,
Яких живі не можуть мати люди.
Коли мені нестерпно заболить,
Або у серці запанує туга,
Я чую шелест рідних крил в цю мить
Й білішає раптово "чорна смуга".
Коли поради я шукаю десь,
Розгублена, сама у цілім світі,
Тріпочуть крила на етер увесь,
Щоби мене у самоті зігріти...
Хоч ти далеко й близько водночас,
Я, мамочко, тебе вітаю з святом.
Любов і пам'ять ти прийми від нас,
Тебе так ЛЕГКО й СВІТЛО пам'ятати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2018
автор: Патара