Так, я ненавиджу
Зменшувально-пестливу
Форму власного
Імені,
Лиш не тоді,
Коли так
Мене називаєш
Ти...
Мамо, ти кличеш
Ласкаво,
З любов'ю,
По-щирому...
Твоя весняна любов
Довжиною в життя
Буде завжди
Цвісти...
Повна віддачі,
Як сонце,
І повна
Взаємності...
Де б не була я,
Та що б
Не робила
Я...
Може, колись
Зауваження
Були мені
Неприємністю-
Як досягаю
Висот,
Завжди згадую
Твоє ім'я...
Скільки б в житті
Не судилося
Нам розлучатися,
Стимулом вічним
Завжди
Буде твоя
Зоря...
Гори зверну,
Щоб і ти,
Могла мною
Пишатися,
Моя опоро,
Любове
Усього
Життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791508
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2018
автор: Анна-Тетяна