Упився біль у серце споришами.
І голос мій струмок забрав собі.
Не можу я навчитися без мами…
Самотньо мені, навіть, у юрбі.
Цвітуть її улюблені тюльпани,
Вишнева закружляла заметіль.
Як сумно, не приходять більше мами,
Ніхто не повернувся ще відтіль...
Бузкові вже збираються тумани,
На Мамин день, у розквіті весни.
Як жаль, як жаль, що там не буде мами.
Як сумно, що без неї будем ми.
Конвалії з’явилися сльозами,
Улюблений то матінки парфум.
Букетик у руці несу для мами,
А в квітів у очах – печаль і сум.
Вже дім її тепер під ясенами,
У гості прилітає соловей.
Адреса: місто Вічності - у мами,
А вулиця - то пам'яті музей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791515
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2018
автор: Шостацька Людмила