Яка чарівна мить! ... Душа Зорі тріпоче,
Неначе серденько у юності дівоче...
На зустріч милого, хвилюючись чекала...
Закоханим Ніч-фея бал подарувала.
Сіяли ніжним блиском в панни диво–очі,
як зорі прикрашали Небо серед ночі
Гаптують оксамит красуні-міріади...
На скрипках цвіркуни виводять серенади...
Лише сховалось ясне сонечко за обрій,
З'явився у яскравім спектрі пан хоробрий.
Зустрілись погляди, як блиск ілюмінацій...
І зазвучав спів Ангелів, мов гул овацій.
Меж почуттям їх в небесах не має...
Цих поглядів коханих небо не ховає.
У парі красень Місяць з ясною Зорею
Створили чудо-галерею над Землею.
Лише як сонце поцілує її зрання,
День в оксамит сховає Всесвіту кохання.
Тому любов людська при зорях розквітає,
Бо почуттів зразок в нічному небі сяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2018
автор: Любов Таборовець