Написано знову ж таки для Мнемоніо, ну і про нього звісно ж.
Любов остила в твоїх жилах,
і звідтіля звучить лиш крик
мене ти вибач моя мила
Мені без тебе вже гаплик.
А я ж писав для тебе вірші
тобі підсніжники носив
тобі ж в цей час дзвонили інші
узнав би хто - всіх закосив.
А ти байдуже споглядала
як я олію пакував
а я ж казав - а ти вже знала
що з перших днів тебе кохав.
Мені ж бо й ночі не хватало
щоб випить весь абсент до дна
до ранку пив, але не брало
і винна в цьому ти одна.
А зранку йшов я на роботу
не їв, не спав, лише вживав,
і був я схожий на істоту
хоча чом був - вже нею став.
Хожу на панщину я й далі
але навколо лиш пітьма
не жди від мене ти конвалій
я вже не той - мене нема.
22.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2018
автор: О.В.Рожко