У сокола ясного - ясні соколята.
У ворона чорного... чорні воронята.
Він в полі широкому зе́рна хоче взяти.
Ті зернята золоті сам хоче склювати.
Те поле безмежним є... і зерна багато.
А зернята - добірні, всі для соколяток.
Підросли вже соколи, зміцніли в них крила.
Це їх земля рідная... їх родюча нива!
Не для тебе, вороне! Не для вороняток.
Нива зріє золота лиш для соколяток!
У ворона чорного... чорні воронята.
У сокола ясного - ясні соколята!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791602
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2018
автор: Надія Башинська