Кувала зозуленька на тополі,
Зажурилась, що не має
У козака долі.
Кувала зозуленька та й у лузі,
Славна, мила дівчинонько,
Не кажи подрузі,
Що ти не можеш дихати без нього,
Найкрасивішого свого,
Орла степового.
Чи ти веселішої та й не знаєш?
Жалісної і сумної,
Ти, сива, співаєш…
Клятого ворога розгромить пора
Накуй же нам, пташинонько,
Миру ще й добра.
Ой сіла зозуленька на калині,
Радісно кувала вона -
Миру Україні!
10.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2018
автор: Веселенька Дачниця