Всім Мариночка казала:
-Та хто ж із нас без гріхів?
І назло всім - відбивала
В дівчат їхніх женихів.
З кожним дівка розважалась:
-Хі-хі-хі і ха-ха-ха!
Все кохалась, цілувалась
І котилась до гріха!
Та помітила Марина -
Тільки в ліжко всі зовуть,
Кавалери, наче, й хвалять,
Тільки заміж не беруть!
-Клявся ти, що не забудеш,
Що я буду тобі сниться,
Ти ж казав, що скоро будеш
Тільки на мені жениться!
-На тобі, Марино славна,
Що я тільки не казав,
І женитися, як личить,
Може, здуру, й обіцяв.
А як зліз - вернувся розум,
Наче хтось устиг шепнуть,
Чудернацькі твої пози
Тут в могилу заженуть!
То ж, Марино, будь здорова,
Хоч цей метод не новий,
Я вже шостий, хто від тебе
Утікає, ледь живий.
Так розлучниця Марина
Розплатилась за гріхи…
До своїх дівчат вернулись
Усі блудні женихи.
Як та риба у ставочку -
Всі зірвались із гачка,
А Марина в холодочку
Сама бавить байстрючка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791746
Рубрика: Гумореска
дата надходження 15.05.2018
автор: Катерина Собова