БЕЗДНА
Як хом’ячок не накраде зерна,
То зиму пережити не зуміє…..
Хто може заперечити йому сповна,
Або осудить, ніби жити він не вміє?
Наш інтелект лише на цій межі,
Свідомість наша гуманізмом не багата.
По суті, ми давно минули рубежі,
Де людську гідність треба проявляти.
Розмови, міфи і байки, байки, байки –
Красиві ширми, щоб наївних забавляти.
Ми Римське Право аж до нині зберегли,
Бо до Закону Божого байдужим не дістати.
«Великі вчені» ще не визнали Творця,
Його Закони признані за міфи.
Лукаві пастирі нас дурять без кінця,
Людські закони Злому лиш для втіхи.
Як страшно чути їм –«Не вбий!»,
Коли тваринна ненависть клекоче,
Як тішить розум збочений ярлик– «чужий»…
І діти Сатани людської крові хочуть.
Авакума1:4,7 «Через це закон втратив силу і
справедливість ніколи не перемагає. Безбожний
гнобить праведного, тому справедливість
перекручена. Вони страшні й грізні, самі собі
встановлюють закон і самі утверджують свою владу».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791769
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 15.05.2018
автор: Гість-Наум