Нам часто і життя не вистачає,
Щоби уласну душу розгадать:
То ворогів добром-теплом стрічаєм
Ще й зичимо їм Божу благодать,
Або про друзів, рідних забуваєм,
Хоча і зобов’язані їм всім,
Що мали у житті і зараз маєм.
Здоров’ям ризикуємо своїм.
Життя людське – складна загадка світу,
Де зібрано усе в однім снопі:
Й кохання, у якому не злетіти,
Й вітри життєві, мов серед степів.
Є й заздрощів слова, як біль, колючі,
І хвилювань сердечних череда,
І тиша, котру слово не озвучить,
І навіть схлипи стриманих ридань.
Життя людське – це роздуми про вічне,
Де попрані закони між людьми,
Де ярлики одне другому віша.
Ні, пояснить не можем цього ми.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791819
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2018
автор: Ганна Верес