Вже котрий рік живу одна
Без допомоги і підтримки,
Вдовину чашу випила до дна,
І спокою немає ні хвилинки.
Ота самотність серце виверта
І холодом вкриває мою душу,
І я зробилася уже не та,
Та попри всі жалі я жити мушу.
Я мушу жити для дітей,
Рідненьких правнуків, онуків любих,
Щоб їх притиснуть до грудей
І вберегти від підлих, грубих.
Щоб добігаючи кінця
Мене не мучили сумління,
Щоб в них були наповнені серця
Любов`ю, добротою і терпінням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2018
автор: Ніна Продан