УСЕ БУВАЄ У ЖИТТІ:
РАДОЩІ, БОЛІ, МУКИ…
ТА ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ В ПУТІ,
НЕ ОПУСКАЙТЕ РУКИ!...
Я вже й не пам'ятаю, де й коли я читала про одну мужню людину, яка перемогла найстрашнішу хворобу – рак… Це трапилось з одним бізнесменом, який за день заробляв більше, ніж його колишні колеги за місяць. Жив,як кажуть на ''повну котушку”…
I квапився все встигнути, часом і ризикував, та все в нього виходило легко і добре. У вільний час піднімався в повітря на параплані. Все було добре, допоки, виявилося, що все це не потрібно, під час обстеження лікарі поставили смертельний діагноз: рак.
Лікарі відвели сорокарічному, ще здоровому на вигляд чоловіку, один, від сили два місяці життя.
З цього моменту почалася дивна історія людини,яка вирішила прожити нове життя за 40 днів, що йому залишилися. Віктор переписав бізнес на дружину, віддав свої борги і пробачив чужі, взяв спальник, Біблію, прощався з рідними, і пішов назавжди. Йому не хотілося, щоб його близькі бачили його муки і згасання. Вийшов на трасу, вибрав якийсь напрямок і рушив до свого останнього притулку, давши обітницю- сорок днів не брати в рот нічого, крім джерельної води. Тим часом хвороба уже почала давати себе в знаки: тьмяніла шкіра, нудило від сонця, покидали сили... Він забрався в гори, постелив під дикою яблунею спальний мішок і почав свій Великий піст.
Заріс бородою, часом ходив голий , як первісна людина, непритомнів від голоду, не рахував навіть дні, серед яких були і чорні, лише робив щоденні зарубки на яблуні, і час від часу рахував їх. Бувало так погано неначе петля на серці, хотілося припинити ці муки, зaкопавшись у землю живцем. Але ж були і світлини, тоді млів від усього: від місяця над головою, від яблук, що падали з тієї вже тепер його яблуні, та навіть від миші, що пробігала по його спальному мішку. Так у самотині підбивав підсумки життя, і намагався зрозуміти, навіщо воно дається людині, і чому відходить. Але коли на дикій яблуні нарахував 40 зарубок, він був живий і знав відповідь.
Отож і вирушив у зворотний путь, взявши з собою лише Біблію, все інше було непід'ємним
дня людини, яка втратила не знати скільки кілограмів своєї ваги. Коли він добрався до шляху, люди лякалися його. За те рідні були ошелешені,здивовані, але ж і неймовірно щасливі, від його повернення. Ті ж лікарі, провівши усі аналізи і уважно оглянувши, виявили, що раку не було. '’Тоді,- писав чоловік,- я зрозумів,що не можна вимикати за собою світло, коли йдеш. Що в кожного є своя місія в житті і треба її не проспати, не проїсти і не прогавити!'’
Він покинув свій бізнес, з задоволенням знову став літати на своєму параплані захопився фотографуванням, фотографував найбільш храми, збирав про них легенди, а потім виставляв свої роботи на центральній площі міста. Не відмовлявся і від голодування, час від часу повторюючи його.
Отож і я ще раз повторю для всіх: ''Щоб в вас не трапилось в житті, не опускайте руки!’’
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2018
автор: геометрія