На плече він сів, не ворушись,
Лиш неси мерщій його до хати...
Обіцяй, що будеш берегти
І не будеш впертим називати
.
Бантиком лимонним лопотить,
Щось тобі повідати він хоче:
Як струмок, звиваючись, дзюрчить,
Десь дитям в колисочці регоче...
Промінь щастя сів, не ворушись...
Де весна із вітром попід гони...
Це від них на світ з'явивсь колись
Соловей в калині невгамовний
Він торкнувсь тебе... не налякай...
Як заплутатися у косах - хай зостане -
Щастя промінь, як забутий рай,
Де цвітуть розмаяні каштани
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791953
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.05.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова