[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=khh2eQ04DC4[/youtube]
Ледь світиться сонце в диму і пилу
І топчуть копита в степах ковилу.
Змінивши сумирних на буйних своїх,
Ми гонимо знову коней бойових.
Хай в рубці кривавій бійцю пощастить.
Вперед норовисті, скоріше летіть.
Тут тих, хто спинився, з'їдають вогні,
Тут з бою виходять хто був на коні.
В часи лихоліття, смертельних навал,
Вирішує долю гартована сталь.
Чужої кінноти завершує біг,
Хто коней сміливо сідлає своїх.
Стрілою промчаться гривасті в боях
І знову на мирний нас вивезуть шлях.
Затихнуть булати і стукіт підков,
І дощ змиє в полі запечену кров.
Загояться рани на них від меча
І боязко гляне маленьке дівча
На шрами порубаних в битвах лихих,
Сміливих і буйних, коней бойових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2018
автор: Леонід Луговий