Мій Ангеле небесний, брате мій,
Я знаю, що стоїш ти біля мене,
Я рідко так звертаюся до тебе,
Пробач за це, ти ж порятунок мій.
Невидимий мій опікуне з перших днів,
Тебе Господь післав мене охороняти,
Щоби біди на цій землі не знати,
А я так рідко дякую тобі.
Мене від ворога крилом охороняєш,
А над безоднею ведеш мене за руку,
Без тебе б мала я велику муку,
Мені так соромно, і ти це знаєш.
Я легковажила твоїм надхненням,
Була невдячною я за твою турботу,
Ти все одно виконував свою роботу,
Це так відчутно сьогоденням.
Я перепрошую про те, що забуваю,
Бо ти не спиш, мене крилом вкриваєш,
І біля мене спокою не маєш,
Зі мною важко у гріхах, і це я знаю.
Мій проповіднику, мій щирий друже,
До Бога молишся за мене у терпінні,
Ти підіймаєш душу й тіло у падінні,
Уклінно дякую за все я дуже.
Рятуєш ти мене у небезпеках,
Надією в стражданнях потішаєш,
І відпочинку зовсім ти не маєш,
Бо прокладаєш мені шлях до неба.
Лю..
13.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2018
автор: Лю