УРИВКИ З РАННІХ ПОЕМ

Уривок
з  поеми  «Деміург.  Со-вість  душ»:

Мати:
(доні)

Вдягни–но,  доню,
щось  гарненьке  –
голубеньке,
і  йди  на  сонечко,
щоб  серце  веселеньке
задихало,
і  добрий
теплий  вітер
обволікав  і  виціловував,
привітний,
як  повну  щастя
і  гудіння
вітку.

1989

Уривок
з  поеми  «Деміург.  Со-вість  душ»:

Незнаний  поет:

Це  кому  більша,  кому  менша  вість.
Хто  мене  здумав  –
здав  екзамен  хто  він,
Не  сходячи  з  своїх  огненних  місць.

Я  іду  сам  –  і  рухається    в  с  е.
Не  знаючи  себе  –  як  всіх  навчати?
Не  володіючи  собою  –  курувати?
Замість,  щоб  час
ниттям  минулим  шити  –
Знайдете  нить  ясну,  мій  дух  несе.
Та    в  с  е    находить  мені  шати
з  нових  див,  –
Кохайтесь  в  небі,
щоб  мій  стовп  не  полишив.

1989

Уривок
з  поеми  «Деміург.  Со-вість  душ»:

Незнаний  поет:
.............................
Як    в  с  е    єдино  найчуткішу  душу  бгає  –
Душе  людська,  та  хто  про  тебе  дбає!  –
І  так,  як  мною  водить  провидіння,
Кажу:
Всевіт  –  золотисте  волосся,  дехто  спить
на  червоному  й  чорному
бархаті.

І  в  наших  душах  –  перебродження  і  воля!  –
До  них  любові  вірні  вонеконі  і  чистота  –
Народиться  один  великий  птах
літань  всевидіння  природи,  –
я  переслідував  його,  він  кинув  вогнепіря-слово,
В  с  е    з  нього  витиснув,
для  чого  моє  серце  розбив  у  музику,
Се  –  музика  несеться
по  душах  неба  і  землі,  переливається,
палає,  –
Не  зменшуйте  напору,  не  уступіть  свого  єства
можливостям  несправжнім!

1989

Уривок
з  поеми  «Деміург.  Со-вість  душ»:

Невідомий:
(співає  зі  святістю  молодості)

«Не  вір  року  і  рокам,
Не  вір  віку  і  вікам,
Ні  яві,  ні  до-яві  –
Перевдягненій  траві  ,–

Хто  косить  іде  –  не  стеж,
В  іншій  масці  –  одне  й  те  ж,  –
Вір  своїй  душі  живій  –
Молотінню
             (слухає)
                                   не  підвий,
Іди  і  запитуй:»Хто  живий?»

(продовжує  співати)
«Є  хто  живий?»
1989

Уривок
з  поеми  «Всевидіння  блаженство  –  центр»:

Кохана!

довкола  тебе  жовтоокий  острів  –
і  він  факає  мені  в  голову  і  в  груди,
а  холод  виру
крижаної  тьми  людей
не  піднесе  їх  навіть  подивитись,
як  прилітає  яснобачення  –    безсмертя
на  сонячних  квітує  островах
1988

Уривок
з  поеми  «Безсмертя»:

Всесвіт  –  золотисте  волосся
дехто  спить  на  червоному
й  чорному  бархаті

вибухає  –
тяжіє  чи  легшає  кров?
і  від  серця  –  кола
як  співатиме  зірка  у  серці  чорну  аорту
 і  гілку

1984,  Київ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович