* * *
Гойдають вітри віття змін
і всі надіються на краще.
Хоч зве до Віри дальній дзвін –
верхи ж цікавить лишень праща.
А солов'ї все тьох та тьох:
"Живіть, любіть, як ми, удвох;
цей Світ широкий, з нами Бог –
радійте, гірко з ваших Ох!"
Ні – час не можна зупинить,
тож пережить нам все прийдеться –
про це і поле гомонить,
й душа, що горнеться до серця...
Молімося ж, всіх простимо.
Подвійне не берем ярмо.
Лиш радість вилікує, мо?
Скіль мудрих мовило промов...
18.05.2018р.
* * *
Мы к переменам на поклон,
надеемся все жить иначе.
Хоть к Вере кличет дальний звон –
верхи ж стремятся только к праще.
А соловьи всё тьох да тьох:
"Жить и любить нам здесь помог
Мир, так широк, где с нами Бог –
радуйтесь, горько с ваших Ох!"
Нет – время не остановить,
всё пережить, куда нам деться –
об этом поле вновь шумит,
душа, что тянется так к сердцу...
Помолимся же, всех простим.
Двойное иго? В путь не с ним.
Лишь радость вылечит, нас, чай?
Сколь мудрых слушала свеча...
18.05.2018 г.
Авторский перевод с укр.:
"Гойдають вітри віття змін"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792172
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.05.2018
автор: Променистий менестрель