Хтось — бійцем
хтось отже оборонцем:
залишіть мене із словом Тройці
темної-претемної години
добрі люди чай зігріють
А от це ж — не від людини...
залишіть вірші до
яких
плачуть
то ж тепер мене
й не личить бачить...
добре серцю серце притискають
добре: серцю й руки
притискають
от листки
і обмирають
гріх є — на святому розживатись
підуть жати — ідем жати
І листки розглядять
і побачать
ангели
(янголи од слів не плачуть) —
і побачать
це ото вниз плинуть шмонці
підніміть мене словами Тройці
хтось тут міг би як-небудь пожить
і тепер не зна чим дорожить
Залишіть такі
які тут сяють
та і йдіть
де вже чекають
12.09.2001
Доброволіє
Дух істини –
він вельми правду всім приносить:
і сам не згибіє –
і інших не вмалить:
в радість рече – як добре в Бозі жить…
Святі Отець і Син і Дух Святий:
з ким, серце, ти?
Величний Бог любові і знання:
сам мирний –
й поселяє в душах мир,
в утробах
і в серцях, і чинить в днях
розмірений біг духа:
й упокоюється вир…
Душам підказує як славно в Бозі
жить…
І з ним, чого й не зна, а побіжить,
ще й потече душа до Слова –
і раптово
торкнеться найсвітлішої краси:
і з гірної симфонії посил
ввійде і заясніє,
й відізветься
тільки єдине: днесь є серце…
Дух Всесвятий, що світле речення
доносить,
прийде і слухає:
хто чого в Бога просить.
Одно – Отець і Син і Дух Святий.
А, серце, ти?
19.03.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792183
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович