Я те́бе, пташко, аж ніяк не відпускаю
Ти грій своїм коханням, грій
Немов би вітром, те́бе ніжно обіймаю
А може й ти промовиш—вій, ще вій
Чи сонце буде сяяти, чи дощ нещадно лити
Ти квітнеш у моїй душі
Як солодко, як гаряче, як радісно від цього жити
Й про тебе берегти думки
Здається люди всі у со́бі сонце носять
Хто більше, меньше хто, по різному бува
А тво́ї промені—печуть весь час, і надихають і підносять
У то́бі —є безмежність надзвичайного тепла!
Тобі вітання щирі, пташко, линуть
Нехай цей день благословень рясних від Бога принесе
Дорогоцінна ти і неповторна є перлина
Хай радість, мир й любов з тобою будуть все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2018
автор: Witer