Вузька стежина бігла при дорозі,
Ховалася у сивих полинах,
Раділа сонцю і липневим грозам,
Та зачепала і її війна.
Ламала полини вона і сікла,
Нещадно ковиряла її гладь,
І стежка вже, поранена, не бігла,
Й сліди, останні, теж не зберегла.
Війна і до людей жалю не мала –
На душах чорне ставила тавро,
Того – вбивала, іншого – ламала
І нищила людське тепло й добро.
Вони ж жили… Ще й лікували душі,
Зі злом були у вічній боротьбі,
І люди не були глухі й байдужі,
Бо не перетворились у рабів!
16.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792230
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.05.2018
автор: Ганна Верес