був їй сон, неначе там, за містом,
в пшениці золотій, під небом синім,
вона любилась з янголом та бісом,
лунали з хащі оклики совині…
гули важкі джмелі, тремтіло тіло,
_ пропаща бо, - їй шепотіли тіні,
в очах багряне й чорне мерехтіло,
звивалась, наче здобич в павутинні…
прокинулась, гірку ковтає слину,
холодні руки тре від чорнозему
і гострі пазурі тому впинає в спину,
хто шліфував розлуки стратагему…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792287
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2018
автор: Ки Ба 1