І хочеться, і колеться тобі...
Вже б цілував, та от гризе сумління.
Посіяв совість, проросло насіння
І схибити не дасть вже далебі.
Чужа ось тут, торкнися лиш вустами
І упадете в гріх без вороття...
А з власною прожив усе життя,
Ростили діток, хоронили маму.
Нехай вона давно уже — не те:
Лице у зморшках, "попливла" фігура
І "зіпсувалась" повністю натура...
Повір мені, це все — таке пусте.
Між вами є щось вартісніше цього,
Те, що вросло у душі і серця
І буде там до самого кінця,
Коли земна закінчиться дорога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792347
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.05.2018
автор: Патара