Якби моїм батьком був Заратустра…
Він не любив би самотність свою до бестями
І міркував про стосунки із сонцем по-іншому вранці…
Якби відважна Фріда знала, що вона моя мама,
Довго б жила , писала картини, сміялась з Дієго,
І мала ще безліч коханців…
А так я - як темне блискуче зерно,
Що не вкинули в землю родючу спочатку
Багато можливостей світлих проспало воно :
Оболонка прорости не давала корисним зачаткам.
То вже дрібниці…Мої батько і мати - безсмертні в серці
Крізь осліплення і забуття впізнані й прийняті мною -
В темряві, в насолоді, в зраді й спокуті маяки мої і взірці
В безкінечності зв’язані міцно і ніжно любов’ю земною.
А за тіло, в якому світ бентежу, я вдячна відважній сім’ї,
І будинку старому, і місту що відмирає завчасно
І країні, народженій в муках, та будь-що прекрасній
На скривавленій зрадою, роздертій шляхами землі…
То все вони - батьки – наповнили радості чашу,
Писали книгу життям, щоб я змогла все пройти
І вберегла пам’ять, не просто свою, а вже нашу
І крізь просір і час відчула - де мої сестри рідні й брати.
© O.Z. Olena Zinthenko 20.05.2018
...картина Фріди Кало
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792410
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2018
автор: Zinthenko Olena