Люблю, коли «випадково» мене торкаєшся,
Дивишся в очі і не відводиш погляду,
Ти так мило посміхаєшся
І я не хочу залишати тебе без догляду.
...Взагалі – ти сама добре знаєш, –
Тут забагато звичних рим,
І усі ці банальні слова.
Мені смішно з тих слів,
Мені смішно із цього вірша.
Я багато чомусь посміхаюся,
Не розумію – це все ти чи весна.
Коли ти була би квіткою,
Я б поставив тебе край вікна.
Оберігав би по-особливому,
Коли за вікном зима.
Коли за вікном осінь...
Байдуже, що там за пора,
Хочеться, щоб ти не зів'яла
Від надміру чи браку тепла.
Надіюсь, ці букви для тебе –
То не звичайна вода.
10.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2018
автор: Kukhta Bohdan