З дощем думки чистіші - хмари білі...
Стікають з серця святістю води!
Якщо б не дощ,- хіба б справляв весілля
мій сад старий, так спраглий чистоти...
Якщо б не дощ,- коріння чи б пустилось
попід склепінням світу, всохлим вщерть...
Якщо б не він,- чи дерево б розвилось,
вростаючи у безмір синіх веж...
І, мокра бузина - землі корона...
Чар-зілля, що зніма з думок хрести!
А пагорби пристанищ - не могили!
Тут, що не крок, живуть чарівники...
Збирають дощ в артерії-латаття.
Спиняючи, звільняють простір-час...
Якщо б не дощ,- зустрілися б ми завтра?
Якщо б не дощ, цей день згорів би й згас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2018
автор: Іванюк Ірина