Чи ось посадив я боби на південному схилі.
Буйно трави зійшли, ледве тягнуться сходи бобів.
Вранці я піднімаюсь і бур'ян із землі вириваю.
Вигулькне місяць - і я збираюсь домів.
Вузька дорога, високі й густії обабіч трави,
мало не кожного разу - весь я в вечірній росі.
Втім, що намокла одежа – хіба се вартує смутку,
прагну одного лише - від справжніх бажань не втекти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2018
автор: Тао Юань Мін