Не пнись, не надимай дарма аорту,
бо віршики твої згорять в олжі!
Не маєш права бути патріотом,
якщо колись в АТО не відслужив!
Бо зась такому вчути біль за землю
із присмаком контузій та гангрен.
Слівцем в народ не цвенькай, бо «задзенять»
твій дзен, тебе і з віршів твій гарем.
Де орден? Де посвідчення військове?
Нема? То закривай свій другий фронт!
Шуруй в АТО, позбавсь дурної крови.
Що не поет – базіка, фанфарон.
Чи зуби зціп – як в пекло зась полізти!
Втамуй чуття фальшиві до землі.
Плекають їх лишень монополісти
скупої правди, схованої в злі.
Бо твій набій – гірке, вагоме слово
в суцільній невагомості розмов.
Тож не нарвись в метрі́ на дядька злого,
на стрес, на біль у тілі та озноб.
Він правом владарює винятковим –
він Крим і Рим в АТО проторував!
Всотав любов до ба́тьківщини з кров’ю.
А решті земляків – «оревуар»!
Їх зе́млі мирним небом отруїли.
А схиблених поетів – поготів!
Він ксивою на «Право
бути сином України»
любов мою до неї вбить хотів.
© Сашко Обрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792700
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.05.2018
автор: Олександр Обрій