Півсвіту вигнулося райдугою в небі,
Півсвіту втупилось у землю і мовчить,
Півсвіту все гребе під себе,
Півсвіту сонячно усе, а пів дощить …
Пробігла дівчина з веснянкою – плащем,
Любуюсь тим негаданим дощем,
Почервонілі вишні наче жарт
Кидають свого товариства вже на старт …
Щось ви занадто скоро розігнались.
У вас ще місяць на вітрів цих споглядання.
І під дощем і градом цим стояння.
А ви комусь в обійми вже попались …
І вже не вирвались.
Валяєтесь внизу.
Вітрам противились.
А вітер здув красу …
Йому байдуже,
Бо йому летіти.
Ти вибач, друже,
За такі кульбіти …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2018
автор: Дружня рука